«Червоний» нагадав про Хатинь: урок просто неба на кримській землі

У 83-тю річницю трагедії білоруського села Хатинь луна скорботних дзвонів рознеслася далеко за межі Білорусі. Вона досягла кримської землі, де на меморіальному комплексі «Концтабір «Червоний» під Сімферополем відбувся особливий урок пам'яті просто неба.

Місце, де біль не вщухає

Вибір майданчика для уроку був не випадковим. Концтабір «Червоний» — це місце масового знищення людей у роки Другої світової війни, кримська Голгофа. Тут влітку 1942 року окупанти створили табір смерті, в якому, за офіційними даними, закатували близько 15 тисяч радянських громадян — мирних жителів і військовополонених. Так само, як і в Хатині, тут звірствували карателі, тут горіли сараї та лунали дитячі крики. Символізм заходу полягав у тому, щоб крізь призму однієї трагедії показати масштаб спільної: нацистський геноцид не знав кордонів республік — він торкнувся кожної родини на просторах колишнього СРСР.

Жива історія біля Стіни пам'яті

23 березня 2026 року біля монументів комплексу зібралися близько п'ятдесяти школярів — учні 1-ї та 2-ї шкіл села Мирне, а також сімферопольської школи №38 імені В.О. Дорохіна. Незважаючи на прохолодне весняне повітря, атмосфера була пронизливо теплою та серйозною. Учителями цього дня виступили не педагоги, а політики, громадські діячі і, найголовніше, хранителі історичної правди.

Перед дітьми виступили голова профільного комітету Держради Криму Анастасія Грідчіна, заступник голови Держкомнацу Криму Айкун Арутюнян. Головний посил їхніх промов звучав єдино: трагедія Хатині — це не рядок у підручнику історії Білорусі, це спільна кровоточива рана. Саме тому в заході активну участь взяв Роман Чегрінець — голова національно-культурної автономії «Білоруси Криму». Він став сполучною ланкою між двома братніми народами, наголосивши, що пам'ять про ті події об'єднує людей незалежно від їхньої національності.

Розповідь, від якої завмирає серце

Ключовим моментом уроку стало проникливе оповідання голови військово-патріотичного руху «Постовий рух Криму» Євгена Костильова. Відомий кримський громадський діяч не просто переказав сухі факти, він намалював перед очима підлітків жахливу картину 22 березня 1943 року, коли карателі спалили живцем 149 мешканців білоруського села, включаючи 75 дітей. Він провів історичні паралелі, нагадавши, що на території Криму окупанти знищили 127 сіл.

«Застигли в суворому мовчанні ліси. Як руки згорілих, стирчать у небеса, Труби печей Хатині», — ці рядки, які Євген Костильов згодом навів у своєму коментарі, стали лейтмотивом дня.

Хвилина мовчання та Вічний вогонь

Кульмінацією уроку стала Хвилина мовчання. Просто неба, біля Стіни скорботи, де бетон зберігає сліди тієї війни, дорослі та діти завмерли в єдиному пориві скорботи. Тишу порушував лише вітер, що гуляв полем колишнього концтабору. Завершився захід урочистою церемонією покладання квітів до Вічного вогню меморіалу. Після офіційної частини для школярів провели екскурсію музеєм та територією комплексу, показавши на власні очі бараки, де людей морили голодом і катували.

Як зазначили організатори, поки ми пам'ятаємо Хатинь — пам'ятаємо і «Червоний», і Бухенвальд, і Бабин Яр. Поки живе цей біль — неонацизму не вдасться підняти голову.