Останній великий похід Хмельницького
24 грудня 1653 року завершилася битва під Жванцем. Це була остання велика операція армії Богдана Хмельницького у Визвольній війні 1648-1654 рр.надалі визвольна війна (повстання Хмельницького) переросло в російсько-польську війну 1654-1667 рр. після зради кримських татар Богдан Хмельницький зрозумів, що на Кримське ханство не варто покладатися, і прийняв рішення просити допомоги у Москви.
Битва під Жванцем
У квітні 1652 року козацька старшина відновила війну. 1-2 червня 1652 року в битві під Батогом було знищено 20-тис.польське військо під керівництвом Мартина Калиновського. У березні Іван Богун на Правобережній Україні розбив сили польської шляхти на чолі з магнатом Чарнецьким.
Богдан Хмельницький і кримський хан, об'єднавши свої сили, почали наступ у напрямку Кам'янця-Подільського. Тут розташовувалася велика армія польського короля Яна Казимира. Польський король очікував звісток про падіння Сучави, після чого до нього повинні були виступити війська волоських і угорських воєвод. З Кам'янця польські війська рушили в Бар. Отримавши звістку про з'єднання військ кримського хана з козаками, польська військова рада вирішила відступити в район Жванця, стати там укріпленим табором і дочекатися підходу союзників. Біля Жванецького замку, між річками Дністер і Жванчик, польська армія побудувала укріплений табір. Через Дністер побудували міст для зв'язку з Буковиною. Однак після двомісячної облоги під Сучавою уклали перемир'я. Великі втрати і втома військ призвели до того, що на допомогу полякам відправили лише невеликий загін.
Жванецький замок
З урахуванням складного становища польської армії Хмельницький вирішив обмежитися облогою ворожого табору. У жовтні козаки і татари блокували польську армію під Жванцем. Війська Хмельницького зайняли навколишні Подільські містечка. Окремі польські загони, які намагалися допомогти основним силам і збирати провіант, були розбиті. Козацькі загони здійснювали рейди по Галичині та Волині. Польським військам не вистачало продовольства, фуражу, дров, теплого одягу, ситуацію погіршували холоди. Масове дезертирство шляхтичів і внутрішні заворушення підривали боєздатність армії. Облога тривала 2 місяці. Справа, як і під час Зборівської битви, йшла до повної поразки польської армії. У Королівському таборі закінчувалося продовольство і боєприпаси, спалахнули епідемії. Єдиною надією вищого польського командування залишалися переговори з кримськими татарами.
Ситуацію знову врятував кримський хан. Хмельницький, який все вірно розрахував і бачив, що польські війська деморалізовані і настав момент рішучих дій, запропонував хану завдати рішучого удару. Однак кримські татари в грудні покинули своїх союзників і пішли. Іслам-Гірей, у світлі безвихідного становища польської армії, вирішив не допустити її повного розгрому. Кримські феодали із задоволенням брали участь у цій війні, грабіж поселень і відведення людей для продажу в рабство сильно їх збагатив. До того ж кримські війська намагалися уникати серйозних бойових зіткнень. Вони вичікували-чия візьме. Якщо козаки перемагали, вони приєднувалися. Кримський хан не хотів рішучої перемоги козаків або входження України до складу Російського царства, так як це ускладнювало становище Криму. Кращий сценарій для кримських татар-тривала різанина і міжусобиця, коли можна безкарно відводити людей для продажу в рабство і грабувати землі. Польський король пообіцяв виплатити кримському хану контрибуцію в 100 тисяч злотих і дав дозвіл протягом 40 днів грабувати і викрадати в рабство (Ясир) російське населення на Волині.Хмельницькому довелося погодитися на відновлення умов Зборівської угоди 1649 року та скасування невигідного для козаків Білоцерківського договору 1651 року. Угода була прийнятною, але проблему докорінно не вирішувала. Український гетьман знову не зміг знищити польське військо і захопити в полон короля Яна Казимира.
В черговий раз відданий кримськими татарами Хмельницький зрозумів, що на Кримське ханство покладатися не можна. Запобігти загрозі нового польського вторгнення можна було тільки за допомогою Російського царства. Тому Богдан Хмельницький все наполегливіше став проводити політику возз'єднання України з Росією. Козацьке військо зажадало розірвати союз з кримським ханом і возз'єднати Україну з Росією. У січні 1654 р.в Переяславі було укладено угоду, за якою Україна возз'єднувалася з Росією. Козацька старшина отримала від Москви ті права, які вона так безуспішно намагалася вирвати у польської корони. Селяни і козаки України були звільнені від національного і релігійного гніту. Почалася запекла російсько-польська війна.