225 років тому Катерина II заснувала імператорський військовий орден Святого Великомученика і Побідоносця Георгія
Фото з вільних джерел
"Цей орден ніколи не знімати, бо заслугами оний придбаний"
Рівно 255 років тому, в 1769 році, Катерина II заснувала імператорський військовий орден Святого Великомученика і Побідоносця Георгія чотирьох ступенів і на честь заснування нової нагороди поклала на себе знак ордена I ступеня.
Імператриця виконала мрію Петра Великого-в Росії з'явився орден для нагородження військових чинів виключно за бойові заслуги. Орден Святого Георгія з самого початку набув особливого значення саме як військова нагорода, що видається за особисту хоробрість. Третя стаття статуту ордена, підписаного Катериною II, з електронною копією якого можна ознайомитися на порталі Президентської бібліотеки, свідчила: «ні висока порода, ні отримані перед ворогом рани не дають права бути подарованим цим орденом: але дається оний тим, хто не тільки посаду свою виправляли у всьому за присягою, честі та обов'язку своєму, але понад те відзначили ще себе особливим яким мужнім вчинком або подали мудрі й для нашої військової служби корисні поради».
Фото з вільних джерел
Орден мав чотири ступені, причому спочатку присуджувалася IV, нижча ступінь, до якої, як і до III, покладався малий хрест. До I і II ступенів покладався великий хрест і чотирипроменева золота зірка. Знак ордена IV-I ступенів являв собою золотий хрест з променями, покритими білою емаллю. У центральному круглому медальйоні знака на рожевому (з 30-х років XIX століття – червоному) тлі містилося зображення святого Георгія на коні, що вражає списом змія. Георгіївська стрічка мала три чорні та дві жовті (помаранчеві) поздовжні смуги.
За всю історію існування ордена Святого Георгія повних георгіївських кавалерів, що мають всі чотири ступені ордена, було лише четверо: генерал-фельдмаршали Михайло Іларіонович Кутузов, Михайло Богданович Барклай де Толлі, Іван Федорович Паскевич та Іван Іванович Дибич-Забалканський. У 1807 році за зразком цієї нагороди було засновано відзнаку для нижніх чинів – Георгіївський хрест, що став однією з найбільш шанованих бойових нагород. З 1849 року імена кавалерів ордена стали заноситися на спеціальні мармурові дошки в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу.
Фото з вільних джерел
Свято Святого Георгія був шанований і урочисто відзначався у всіх частинах військ. У цей день в Зимовому палаці або в Царському Селі, в залежності від того, де перебував імператор, на торжество збиралися кавалери ордена всіх ступенів, включаючи й нижні чини. Після параду давався обід, і імператор особисто пив за здоров'я хоробрих воїнів. Кожен з присутніх нижніх чинів мав право взяти з собою на пам'ять царський прилад, на якому обідав. Крім того, для них влаштовувався безкоштовний спектакль в александрінском театрі. Останній раз орденське свято проходило в 1916 році. Після Жовтневої революції 1917 року орден, а разом з ним і свято були скасовані.
У 2000 році орден Святого Георгія був відновлений в якості вищої військової нагороди Росії. А в 2007 році було відроджене і свято – День Героїв Вітчизни, яке в Російській Федерації вперше відзначили 9 грудня 2007 року. У цей день в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу проходить урочистий прийом, на який запрошуються Герої Радянського Союзу, Герої Російської Федерації, повних кавалери ордена Слави і кавалери ордена Святого Георгія.